Попробуй представить всю боль и смятенье,
Коль принял всем сердцем Христовы мученья.
Попробуй представить тот Крест деревянный,
Кровавое тело и рваные раны.
Там, на Голгофе, теряют сознанье.
Там ужас и вопли в Христовых страданьях.
Там, у подножья, Христа Мать рыдает,
Отца умоляет, к Сыночку взывает.
Попробуй представить любовь ту Христову,
Когда произнёс Он к Отцу Своё Слово.
Просил у Него Он убийцам прощенья,
Хотел Он для каждого там примиренья.
Там, на Голгофе, твоё исцеленье,
Грехи все забыты, печать на спасенье.
Там, на Кресте, Сам Отец видит Сына,
С любовью к людям Он с Ним воедино.
Попробуй представить всех тех удивленье,
Кто тело Христово увидел нетленным.
Попробуй представить ты то без забвенье,
Какою ценою даётся спасенье.
Там Господь адские муки изведав,
Собой одержал Он над смертью победу.
Там умирая, на вечность взирая,
Иисус нас спасая открыл двери Рая.
Попробуй представить ты Божьего Сына,
Отца одесную, живым, невредимым.
Попробуй представить небес ликованье
И в Ангелов пенье любви излиянье.
Церковь Иисуса, Невеста Христова,
Он скоро придёт за тобой, будь готова.
Протянет Он руки Свои для объятья,
Гвоздями пробиты увидишь запястья.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
