Маленький, колючий
По лесу бежит,
На его иголках
Яблочко лежит.
(Ежик)
Пушистый, серенький комочек
Забрался в норку и лопочет,
А вокруг норки, как гроза,
Все время бегает лиса.
(Зайчик)
И бурый, и лохматый,
И страшный, и косматый,
Когда он по лесу идет,
То слышно всем, как он ревет.
Он очень любит сладкий мёд,
Всю зиму спит, весной встает.
(Медведь)
Красивый, рыжий, пышный хвост
И тихая походка,
И острый нюх, и зоркий глаз,
Опасней даже волка.
Когда охотится она -
Зверюшкам маленьким беда.
(Лиса)
Рыженький пушистик по веточкам скачет,
Орешки, грибочки в дупле своем прячет,
И если зимою придут холода -
Не буду голодной, друзья, никогда.
(Белочка)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
Проза : Обычное дежурство - Тихонова Марина Сейчас иду на похороны. У давней приятельницы зверски убили единственного сына.
Меня мучают вопросы: где была милиция? неужели никто не видел и не слышал?
И еще один: как бы себя повели люди, зная, что бьют их близкого человека?
