* * *
Площадь нашей земли убога
И камням место здесь и цветам.
Человек хочет видеть Бога?
Пусть заглянет в зазведье,
Он там.
* * *
Вьюги изведал я дикости,
Грязи испробовал пакости,
Но навсегда вырасти
Я не сумел из радости.
Вот и теперь хочется
Трепет изведать свежести,
Только недолго можется
Дань отдавать нежности.
Тело оно наслаждается,
А насладясь — отвращается,
И от цветка долгожданного,
Если и он насаждается.
* * *
Бабочка ей на ладонь
Присела,
Долго ходила
Все осмотрела...
Приятно, когда тебе
Доверяют.
Сам убедился,
Вас уверяю.
Завистникам, злыдням,
Кто любит ругаться,
Бабочки на ладонь
Не садятся.
* * *
Схлынут чувства, как буйные воды,
Обнажится обыденность, долг,
И куда-то уйдет робость,
А куда? — не возьмешь в толк.
И потянутся дни, недели,
Как суконная серая нить...
Да, тела-то мы слить сумели,
Не сумели мы души слить.
НЕВЕСТА
Снова заневестилась,
Снова зацвела,
У плетня черемуха,
На краю села.
Ходит свадьба шумная
В доме ходуном,
Не бедна закусками
И щедра вином.
Скоро и оставят их,
Молодых, одних.
Раскудрявил волосы
Городской жених.
На проселок свежая
Ляжет колея,
И уедет милая
С ним на «Жигулях».
Пышным обещает быть
Молодых отъезд.
Неужели в городе
Недобор невест?
Кто играет грустное —
Не порвет струны.
Погляжу на милую
Я со стороны.
* * *
Вы проезжали остров сирен?
Весною вас целовала сирень?
Верили вы, жизнь – кадры кино?..
Господи! Как это было давно!
* * *
Воробей залетел в твою форточку,
Ты несешь ему зернышек горсточку,
Наливаешь теплой водицы,
Чтобы серому не простудиться.
Прогоняешь подальше кота,
Но не рад воробей-простота:
Он все рвется и рвется во двор,
Там, где снегом заносит забор,
Где шалеют от стужи ветра...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
