Я УкраЇнець! З заходу чи сходу,
Це суть мою ніяк не похитне.
В мені нуртує кров мого народу
Я УкраЇнець! Це найголовне!
Де б я не жив, на півночі чи півдні
Її звичаї й мову шанував.
В Її землі, в могилах, мої рідні,
За неї не один мій предок воював.
Я Українець! І для мене святість
Її земля, культура, воля, честь.
З хрестів волають генії розп*яті
Бо їм болить, мені теж боляче.
Лунає в світі Українське слово
Із забуття встають до лав борці.
Шануйтеся брати у щасті та любові,
Бо від тепер Держави ви творці!
Я Українець! Зовсім не байдуже
Для мене її велич, майбуття.
Давайте всі їй віддано послужим;
Служить Вітчизні – В цьому сенс життя!
Я Українець духом, серцем. тілом
Це відчуття окрилює мене.
О Україно! Ти моє світило!
Я Українець, це найголовне!
Микола Токар.
Николай Токарь,
Сидней. Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.
Служил в армии на Камчатке.
Не имею, не состоял, не привлекался.
Разменял восьмой десяток. В браке состою уже 41 год
Имею дочь и троих внуков.
Живу в Сиднее с 1997г e-mail автора:Niko1938@gmail.com
Прочитано 11777 раз. Голосов 10. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Два чоловіки (Two Husbands) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
Unpenitent, I grieve to state,
Two good men stood by heaven's gate,
Saint Peter coming to await.
The stopped the Keeper of the Keys,
Saying: "What suppliants are these,
Who wait me not on bended knees?
"To get my heavenly Okay
A man should have been used to pray,
Or suffered in some grievous way."
"Oh I have suffered," cried the first.
"Of wives I had the wicked worst,
Who made my life a plague accurst.
"Such martyrdom no tongue can tell;
In mercy's name it is not well
To doom me to another hell."
Saint Peter said: "I comprehend;
But tribulations have their end.
The gate is open, - go my friend."
Then said the second: "What of me?
More I deserve to pass than he,
For I've been wedded twice, you see."
Saint Peter looked at him a while,
And then he answered with a smile:
"Your application I will file.
"Yet twice in double yoke you've driven...
Though sinners with our Saints we leaven,
We don't take IMBECILES in heaven."
